Олексій Прокопенко – амбасадор бренду Sigma mobile

Друзі, нашим амбасадором стала унікальна особистість: ультрараннер Олексій Прокопенко. Засновник школи Endurance School. Людина, для якої марафон – досить просте випробування: мало, рівно й швидко закінчується. Така собі розминка перед серйозним стартом. А от 100 км бездоріжжям, та ще й у горах, та ще й із набором висоти в 5 км – це вже набагато цікавіше.

Олексій один із небагатьох українських спортсменів, що пройшли кваліфікацію та пробігли ультратрейл UTMB (Ultra Trail du Mont Blanc) – 170 км у горах навколо Монблану. І це ще не всі його досягнення.

Тож знайомтеся – людина з потужною батареєю всередині, що тримає заряд тоді, коли іншим уже не під силу.

1. Олексію, що для тебе означає слово «спорт»? І що спорт дає тобі в житті?

Почнемо з того, що спорт та фізкультура – це зовсім різні поняття. Спорт – це професія, в якій людина досить часто ставить на кін своє здоров’я заради отримання заробітку, слави, уваги спонсорів та партнерів. Людина піддає себе божевільним навантаженням, що спричиняють потребу в ресурсі для швидкого відновлення, і в професійному спорті це частіше за все медикаментозний ресурс.

Існує таке поняття, як любительський спорт – сьогодні це щось середнє між професійним спортом та фізкультурою, тут немає заробітку, але є спокуса слави та уваги спонсорів, що теж може штовхати людей на використання заборонених методів підготовки. І ми бачимо досить багато скандалів з приводу допінгу серед спортсменів-любителів.

І є фізкультура, основні принципи якої направлені на здоровий спосіб життя. Я як спортсмен, що ніколи не приймав ніяких препаратів, завжди вважав себе фізкультурником, правда з дещо збільшеними обсягами тренувань. Моя релігія та одна з основних, на мій погляд, фізичних якостей кожної людини – це витривалість. І ось ця її величність Витривалість разом із сукупністю рухових навичок дає нам можливість робити нереальні для більшості людей речі. Саме це, а не спортивні змагання, спонукають мене тренуватися все життя. Це і є життя, сповнене пригод. Тому, згідно з моєю релігією: Витривалість = Свобода.

2. Як ти почав займатися спортом?

У мене спортивна сім’я. Все почалося з діда-гімнаста, потім дядько, тітка, мама – всі займалися гімнастикою, акробатикою. Батько був легкоатлетом, тому шансів не займатися спортом у нас, дітей, не було. До 5-6 років ми всі були в спортивних секціях. Особисто я займався великим тенісом (перші збори у віці 6 років), потім легкою атлетикою, кінним спортом і, нарешті, лижним бігом.
У нашій родині кожні вихідні були спортивними: ми бігали, плавали, займалися гімнастикою, вигравали всі старти в популярному тоді форматі – мама, тато і я. Взимку кожні вихідні бігали на лижах чи виїжджали в сімейний табір, де теж проводили спортивні свята для гостей, і ми обов’язково потрапляли в призери. Це було круто, і поступово спортивна гігієна тіла стала частиною загальної гігієни, а фізкультура – частиною загальної культури для мене. За це я дуже вдячний своїм батькам та родині.

3. Як ви познайомилися з Олексієм Гарусовим? (Олексій Гарусов – один із засновник компанії Sigma mobile)

З Олексієм ми познайомилися близько 10 років тому. Він прийшов до мене на тренування в СпортЛайф і потрапив у мою павутину спортивних подорожей. Так зародилася наша дружба, в історії якої багато пригод та різних активностей у горах, які продовжуються весь рік, незважаючи на погоду.

4. Якими видами спорту ти займаєшся зараз?

Мої захоплення не зосереджені на чомусь одному. Це трейл, скайранінг, скелелазіння, альпінізм, велотуризм улітку, бігові лижі та скі-альпінізм взимку. Всі ці види спорту пов’язані з витривалістю й потребують хорошої тренувальної та технічної бази.

(Примітка: скі-альпінізм – вид спорту й активного відпочинку, що поєднує гірські лижі з альпінізмом, та включає проходження маршруту в горах із підйомом на лижах і/або пішки з лижами та спуском на лижах без траси).

5. Як проходить твій «звичайний» день?

Мій звичайний день починається о 5:00 ранку зі сніданку й збору на тренування. О 7:00 перше тренування, зазвичай це біг або лижі/лижоролери. О 10:00 тренування в школі, потім я викладаю: читаю лекції зі спортивного туризму в університеті. О 16:30 дитяче тренування. У ті дні, коли тренувань менше, або ж є вільний час – займаюсь організаційними питаннями: планую програми та івенти для школи, пишу статті й звіти про методики тренувань, особливості екіпіровки та спортивного обладнання, працюю сам у себе адміністратором, обговорюю з активними колегами плани з розвитку школи. Такий він, «звичайний» день: встаємо рано, лягаємо пізно.

6. Розкажи про свою школу та досвід тренера.

Я з юності хотів бути тренером, але, оскільки моя родина вважала, що тренер – це не професія, довелося спочатку отримати економічну освіту, а потім «закріпити» її освітою спортивною.
Мені дуже пощастило, що чотири роки тому ми з моєю дружиною Анною відкрили свою школу Endurance School, мета якої – допомагати людям втілювати в життя найнеймовірніші бажання у світі витривалості: пробігти ультрамарафон у горах, пройти екстрим-серію «ironman», пробігти лижний чи скі-альп марафон, здійснити швидкісне сходження в серії скайранінг стартів чи в наших програмах.
Одна з улюблених моїх програм, «Монблан за день», зібрала людей, що зі звичайних офісних працівників за 9 місяців підготовки перетворилися на незвичайних і піднялися за день на Монблан, а ще через рік достатньо швидко збігали на пік Леніна.
Це все надихає мене тренувати й далі, а хлопців та дівчат – тренуватися.

7. У яких гонках ти брав участь, і яка з них була найзнаковішою для тебе?

Кожна гонка в моєму житті – це подія. Вже багато років я беру участь лише в тих гонках, про які мрію. Я неодноразово відмовлявся від участі в чемпіонатах світу чи Європи в складі збірної країни, тому що вважаю, що заради розвитку спорту та зростання перспективи для нашої держави ми маємо надсилати на такі змагання молодь, а не пенсіонерів. Та й мені, чесно кажучи, хочеться витрачати свій ресурс тільки на цікаві для мене старти та місця.
Найяскравіші гонки в моєму житті – це не чемпіонати, а гонки, про які я мріяв багато років. Цього року, наприклад, ми з друзями пробігли Вассалоппет, і це набагато «смачніше», ніж будь-яка інша гонка, тому що це найстаріша та найбажаніша лижна гонка у світі. І схожих гонок у моєму житті було багато, але це завжди одні з найскладніших випробувань на витривалість. Це заводить, і ти потрапляєш до «секти» своїх однодумців.

(Примітка: Вассалоппет – масові лижні марафонські перегони (90 км), їх проводять у Швеції з 1922 року)

8. Чи є в тебе ще нереалізовна спортивна мрія? Що бажаєш підкорити?

У мене поки що безліч нереалізованих мрій. Ось про винний трейл в Італії мрію вже років десять, напевно. І дуже хочеться частіше бувати в горах – зараз через епідемію зовсім не вистачає гір… Я з нетерпінням чекаю на зиму, дуже люблю сніг ☺

Тож побажаємо нашому амбасадору нових стартів, побільше гір та витривалості. А Sigma mobile буде поряд.