Не морем єдиним! Одещині є чим здивувати навіть восени

Рей Бредбері писав: «Серпень треба цідити повільно, як грушевий лікер… сьорбати по краплині, крізь чарочку милуватися сонцем, а серпневі ночі розбавляти вогниками свічок, муркотінням кота і скрекотом коників стрибунців…». Ми в Sigma mobile цю атмосферу перенесли би і на вересень: теплий – але не задушливий, сонячний – але не спекотний, а ще щедрий і запашний, де переплітаються аромати стиглих фруктів та духмяних трав. Так, уже дні стають короткими, сезон відпочинку добігає кінця, природа активно одягається в жовтогарячі та багряно-червоні шати, та це зовсім не привід відмовлятися від мандрівок, цікавих поїздок і активного дозвілля.

Де в Україні найчастіше “затримується” тепло? На півдні. Sigma mobile уже створила у нашому блозі віртуальний тур із варіантами активного відпочинку в Херсонській та Миколаївській областях. Та ми не можемо оминути своєю увагою Одещину, адже її називають однією із найрозвиненіших областей України, зокрема, у сфері культури та туризму. Назва “Перлина Чорного моря” уже стала другим ім’ям цього краю, але не лише через велику кількість курортних місць на морському узбережжі.

Спробуйте birdwatching – будете приємно здивовані

Бьордвотчинг (з англійської – birdwatching) – це процес спостереження за птахами. І на півдні України, наприклад, в Національному природному парку “Тузловські лимани” такий вид дозвілля буде доволі цікавим. На перший погляд, здавалося б, нічого захоплюючого у стеженні за пернатими, ще й якщо крім голуба, горобця і ворони більше нікого не можеш впізнати. Та не поспішайте із висновками…

Для початку трохи про суть справи. Бьордвотчинг понад століття є популярним хобі в різних країнах світу. Вперше таке слово було використане у словнику Merriam-Webster 1852 року. Раніше цим займалися переважно науковці та мисливці. Проте з часом інтерес до такого заняття почали демонструвати й інші люди для урізноманітнення відпочинку на природі. А в 1900-му американський орнітолог Френк Чепмен запропонував замість традиційного змагання мисливців проводити облік птахів. Зрештою захід видався не менш азартним, ніж полювання, а учасники вихвалялися не кількістю вбитих пернатих, а переліком побачених. Приблизно відтоді й почалося…

Бьордвотчингом можуть займатися люди різного віку та фізичної підготовки. Для початку вистачить уважності, допитливості та терпіння.

Тузловські лимани – прекрасне місце для екохобі

Нацпарк “Тузловські лимани” – один із найпопулярніших міграційних напрямків пернатих. Як зазначають на тематичних форумах, найкращий час для такого дозвілля тут – із серпня до листопада, адже це період міграції птахів. Багато видів птахів залишаються зимувати, деякі облаштовують собі гнізда або зупиняються, щоб  відпочити, прямуючи до тепліших країн Азії та Африки. Тому й не дивно, що НПП “Тузловські лимани” вирізняється пташиним різноманіттям. У цій місцевості зафіксовано майже 300 видів, чимало з них на межі зникнення і потребують захисту, саме тому занесені до Червоної книги України.

Територія заповідної зони розкинулася між річками Дунай і Дністер, завдяки чому у природний спосіб уздовж морського узбережжя утворилася система витягнутих мілководних лиманів, що відокремлені від Чорноморської акваторії піщаними косами. Флора парку – це переважно трави, а ще тут водиться близько 60 видів риб та майже 40 видів представників тваринного світу. Тривалий час ці землі намагалися перетворити на відстійник, проте з допомогою екологів та небайдужих людей у 1995 році систему лиманів включили до списку угідь міжнародного значення, а через 15 років ця місцевість отримала статус нацпарку.

Завдяки підтримці чуйних людей із нідерландського Королівського товариства охорони птахів в НПП “Тузловські лимани” є техніка, необхідна для спостереження за крилатими.

Речі, які будуть доречними

Перебувати на свіжому повітрі та пересуватися доведеться чимало! Тож потрібен зручний одяг, що закриває все тіло, та водостійке взуття. Найоптимальніше – трекінгові черевики, їх легко підібрати, а служитимуть вони довго (у блозі Sigma mobile ми розповідали як обрати комфортне трекінгове взуття). Якщо маршрут пролягатиме через водойми (а Тузловські лимани саме такі), то краще взути гумові чоботи, тоді ноги точно будуть сухими.

Для спостереження потрібен фотоапарат або бінокль. Якщо берете останній, то можна обрати з 8-10-кратним збільшенням і гумовим покриттям, він легкий та компактний. Не сумнівайтеся, це захоплююче екохобі, тож у разі використання фототехніки обов’язково треба взяти запасні акумулятори.

Можливо, захочеться занотувати назви побачених птахів, особливо, якщо спостерігатиме група бьордвотчерів, змагання у дусі “хто побачить більше” лише додасть азарту. У блокноті робити це ручкою або олівцем, насправді, не дуже зручно. Більш практично скористатися смартфоном. Однак треба зважати, що спостереження за птахами на Тузловських лиманах – це дозвілля в середовищі, де багато вологи та бруду. А не кожен девайс здатен пережити подібне випробування.

До того ж, для багатьох стресовою є і ситуація, коли гаджет випав із кишені у болото, або потрапив під проливний дощ. Проте власники захищених смартфонів Sigma mobile не переймаються цими питаннями, адже такі девайси від українського бренду мають захист від пилу, бруду та води, а тому є вірними помічниками за будь-яких умов.

Модель X-TREME PQ38 відповідає стандарту IP68, що оберігає корпус від потрапляння вологи та частинок бруду, дисплей вкритий склом підвищеного опору до подряпин  Gorilla Glass 3. Захищені смартфони Sigma mobile багатофункціональні. X-TREME PQ38 завдяки потужному акумуляторові на 8000 мА*г  та OTG можливості завжди готовий поділитися зарядом, або інтернетом за допомогою WiFi Hotspot. Тож такий техногайд допоможе повністю зосередитися на бьордвотчингу і насолодитися процесом на повну.

Захопившись спогляданням, пам’ятайте, що людина – гість на території природи, де мешкає різна звірина, отже і поводитися треба відповідно: не галасувати, не смітити, нічого не брати і не руйнувати. Адже необачні рухи чи дії людини становлять небезпеку для пташиних осель і можуть спричинити навіть загибель малят, якщо вони перебуватимуть у гнізді. Тому, будь ласка, будьте обережні.

Як знайти Тузловські лимани?

Є декілька способів, щоб дістатися до національного природного парку. Перший – власним авто. Другий – рейсовим автобусом. В обох випадках можна їхати, наприклад,  через Татарбунари до с. Приморське та с. Лиман.

Є ще маршрут до Лебедівки, він пролягає через Білгород-Дністровський. До Білгород-Дністровського є міжміські потяги з Києва та приміський – із Одеси. А далі рейси приміського автобусного сполучення.

Фортифікаційна перлина півдня України

Якщо шлях до Тузловських лиманів пролягає через місто Білгород-Дністровський, то обов’язково варто завітати до Аккерманської фортеці. Це історико-архітектурна пам’ятка XIII-XV століть, споруджена на території античного міста Тіра. Упродовж кількох останніх десятиліть археологи знайшли тут чимало підтверджень існування античної цивілізації на цій території. Артефакти говорять самі за себе: частинки амфор і кераміки, золоті монети, теракотові маски, прикраси та свинцева фігурка Афродіти.

Як то кажуть, не завдяки, а всупереч історичним обставинам фортеця вистояла. Її стіни пережили не один десяток облог і штурмів, проте гідно збереглися. Однак пам’ятка потребує реставрації. В перші десятиліття незалежності України роботи велися не надто масштабно. У деяких мурах були тріщини, а північна стіна взагалі могла зазнати руйнувань, проте її укріпили. Та 2021-го в одній із башт знову з’явилася тріщина. Тому об’єкт планують повністю відреставрувати державним коштом, а потім включити у перелік всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Загальна площа споруди 9 га. Із 34 башт до наших днів збереглися 26. Параметри, зважаючи на час її зведення, вражають: протяжність оборонних мурів – приблизно 2,5 км, висота стін та опор – від 5 до 15 м, товщина – від 1,5 до 5 м. Завдяки таким розмірам Аккерманську фортецю називають найбільшою в Східній Європі. Крім того, ця фортифікаційна будівля вважається однією із найбільш збережених на території України.

Перехоплює дух не лише від масштабів історико-архітектурної пам’ятки, але і від краєвидів, на яких вона розташована. З одного боку – акваторія Дністровського лиману, з іншого – панорама міста, щоб погуляти на території фортеці доведеться заплатити за квиток для одного дорослого – 80 грн, а для учня, студента чи пільговика – 40 грн. А ще запланувати достатньо часу для прогулянки всередині, адже площа у 9 га – це приблизно як два стадіони НСК “Олімпійський”. Вартість екскурсії стартує від 300 грн, залежно від формату та кількості осіб.

Відлюдний кемпінг у Санжійці

Якщо хочеться подалі від гамірних теревенів та скупчення людей, тоді Sigma mobile рекомендує вирушати до селища Санжійка. Тамтешні краєвиди важко сплутати з іншими локаціями морського узбережжя. Унікальність місцини у тому, що тут природа створила піщаний пляж прямісінько біля підніжжя декількаметрових мальовничих круч. І все це омивається Чорним морем. Попри те, що узбережжя впритул до дороги та курортного селища, атмосфера тут доволі спокійна.

У Санжійці є чимало готелів і садиб, які готові прийняти туристів. Однак якщо в планах дозвілля із метою емоційного релаксу, то такий кемпінг цілком може вдатися. Відпочинок у наметі має чудовий бонус: прокидаєтеся зранку під шум води і клекіт чайок, лежачи на піску, і за лічені хвилини ви вже в обіймах морських хвиль.

Отаборитися можна “дикуном”, це найбюджетніший варіант, або на вже облаштованій території із вбиральнею, душем і баками для сміття. У разі обрання другого варіанту доведеться заплатити. З досвіду Sigma mobile, ціну краще уточнювати напередодні поїздки. Біля облагороджених кемпінгів є і територія для паркування авто, послугами якої можна скористатися за символічну плату. На відміну від острова Джарилгач та Кінбурнської коси, сюди не обов’язково тягти торби з харчами. У Санжійці вдосталь продуктових магазинів, де можна купити все необхідне для смачного сніданку, обіду та вечері.

Крім відновлення сил на морському узбережжі, варто відвідати Санжійський маяк, вік якого наразі становить 100 років. Створили споруду в 1921 році, проте через специфіку території, яка час від часу обвалюється, маяк змінював свою дислокацію. Його переносили вже неодноразово. Хоча споруда зазнала візуальних змін, зокрема, і через підтоплення, маяк все ж функціонує і сьогодні. Іноді тут проводять екскурсії, проте в останні роки набагато рідше, ніж раніше.

Як знайти локацію

Селище Санжійка розташоване в 35 км від Одеси. Тож, діставшись потягом, машиною чи автобусом до міста-перлини Чорного моря, легко буде знайти і Санжійку, адже неподалік залізничного вокзалу є відповідні регулярні автобусні рейси. Ті, хто відпочивав тут в останні роки і добирався власним транспортом, кажуть, що стан доріг хороший, тож власним авто добратися буде легко.

Вилкове – місто на воді

Не менш дивовижне, на думку Sigma mobile, місто Вилкове. Його унікальність, зокрема, в інфраструктурі. Цей населений пункт розташований у серці Дунайського біосферного заповідника на понад 70-ти рукотворних островах, оскільки дана локація розмістилася на водах Дунаю, в дельті цієї річки (точка, де Дунай впадає в море). Виходячи із таких рельєфних особливостей мешканці Вилкового здебільшого пересуваються каналами (теж рукотворними) не на авто, велосипеді чи маршрутці, а на човні. Такий транспорт тут практично у кожній родині. До того ж, все, що на суші має колеса, у Вилковому замінюють прудкі моторні і прогулянкові з веслами, екскурсійні і робочі човни: човни-вантажівки, човни-таксі, човни-автобуси і так далі.

Проте така унікальна водна інфраструктура, що збереглася у старій частині цього міста, утворилася не лише через природні особливості, але й зумовлена історичними обставинами. Принаймні розповідають, що рукотворні канали та острови зробили люди (старообрядці липовани) із мулу ще у XVII столітті.

Липовани тікали від гонінь царської Росії у часи церковного розколу. Шукаючи, де оселитися, вони обирали для своїх поселень важкодоступні місця, щоб зберегти свої традиції і спосіб життя. Переживаючи часті паводки та руйнівну силу водної стихії, поселенці шукали способи призвичаїтися та поладнати із природою. Тож почали укріплювати свої території і житла, основними матеріалами для цього стали мул та очерет. Така будівельна традиція збереглася і донині.

Вилкове – край рибалок та виноробів

Вилов риби тут і як спосіб заробітку, і варіант прогодувати родину, а рибна юшка – гастрономічна візитівка міста. Оскільки води Дунаю – заповідна зона, яка охороняється законом, то вилов риби тут обмежений і має бути легальним (для цього треба мати офіційний дозвіл від держави і спеціальні пломби на сітях). Крім рибного господарства тут ще займаються устричним промислом.

А ще лише у Вилковому вирощують унікальний сорт винограду – новак, з якого виробляють ароматний та смачний напій. Виноградники є практично у кожному домогосподарстві і у кожного господаря смак домашнього вина неповторний, не схожий на той, що у сусіда.

Оскільки дельта Дунаю є частиною біосферного заповідника, то флора і фауна тут дивовижні, а багато з них червонокнижні. Люди та тварини гарно уживаються, тож іноді на екзотику можна натрапити просто у дворі приватної садиби. А якщо рушити на човні у сплав каналами трохи за межі міста, то можна зустріти рожевих пеліканів, які прилітають сюди величезними зграями.

Пам’ятаєте інсталяцію “нульовий кілометр”, як символ початку ріки Дунай? От від Вилкового до цього оригінального пам’ятника рукою подати (до острівця Анкудінов). Місцеві залюбки організують туди екскурсію та розкажуть купу повір’їв, забобонів та легенд про “нульовий кілометр”: від обнулення гріхів до здійснення мрій та вагітності. Мовляв, усе це стає реальністю, якщо пройти через цей монумент у формі нуля.

Річка Дунай в цьому куточку України не лише годувальниця, але і виконує функцію кордону з Румунією.

Як доїхати та де зупинитися у Вилковому?

Найбільш комфортний спосіб дістатися до міста на воді —  власний транспорт, адже Вилкове розташоване на відстані 125 км від Ізмаїла та 225 км від Одеси (доволі далеченько, це майже 4 години їзди від обласного центра). Якщо своєї машини немає, тоді треба потягом доїхати до Херсона, Одеси або Ізмаїла. Далі з цих міст у пік курортного сезону є автобусні перевезення.

Зупинитися можна у готелі в тій частині міста, яка не оточена водою, або у місцевих жителів, які мешкають безпосередньо на рукотворних островах.

І фінішуємо на смачній ноті гастротуризму

Одещина – це не лише море і гарні пейзажі, тут ще й смачна кухня. І перевірити це можна, долучившись до гастротуру. До речі, перший український еногастрономічний маршрут організували саме на Одещині.

У таких поїздках є нагода продегустувати винну карту регіону та відчути тамтешню гостинність, яка починається від звичайної тюльки і дунайського оселедця до кулінарних традицій етнічних болгар і стравою-візитівкою єврейської кухні – форшмаком. Крім того, під час гастротурів Одещиною можна ознайомитися з рибацькими традиціями Вилкового і секретами виноробів Шабо і Криничного, скуштувати продукцію сироварів, фермерів і погостювати у комфортних готельних номерах.

Варто зауважити, що в рамках такого туру можна мандрувати самостійно, або долучитися до групи любителів смачненького. У разі обрання останнього варіанту треба бути готовими до того, що маршрут немаленький, як і кількість локацій, водночас, шлях розділений на кілька дистанцій і можна обирати, які господарства хочеться відвідати.

Читайте також: “ОКСАМИТОВИЙ СЕЗОН СТАРТУВАВ — ГАЙДА НА МИКОЛАЇВЩИНУ!”